Згі́рря, -ря и згі́р'я, -р'я, с. Холмикъ; взгорье. Cм. згі́рок. Східці по згір'ю направляли (у хату). І. 72). Не згір'ях лісових знайшли його оселю.
Змикитити, -ки́чу, -тиш, гл. Обмануть, не исполнить обязательства.
Лични́й, -а́, -е́ Аккуратно сдѣланный. А й личний він!
На́віч (кому), нар. Предъ глазами, на глаза. Покликали судді Івана Процькові навіч.
Пирга, -ги, ж. Собака-дворняшка.
Понад пред. Надъ, вдоль чего, около. Понад морем-Дунаєм вітер явор хитає. Пливе понад берегом. Понад шляхом, щирицею ховрашки гуляють.
Потовкмачити, -чу, -чиш, гл. = потовкти. Хома думав, що ще трохи його потовкмачив, — принявсь лежачого шкварити.
Спиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. спитися, зіп'юся, зіп'єшся, гл. Спиваться, спиться. Чи ти, мужу, спився, чи ти скрутився.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.
Цвіркунча, -чати, с. Маленькій сверчокъ.
