Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Запоро́жський, -а, -е. Запорожскій. Що дід, а що жид, а що й запорожський козак.
Людоже́р, -ра, м. Людоѣдъ. Кріваві людожері. Змій людожер.
Мени́нниця, -ці, ж. Именинница.
Новоселець, -льця, м. Вновь поселившійся, новопоселенець.
Огребом нар. — брати. Загребать, обѣими руками брать. Наш титарь так огребом і бере гроші з церкви.
Потяга, -ги, ж. Возка тяжестей? Та ся коняка не до біги, а до потяги: дивіться, які ноги грубі.
Промір, мору, м. Моръ. У Київі, кажуть, великий промір: по 70 чоловіка на день мре.
Сіпака, -ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали.
Стуманитися, -нюся, -нишся, гл. Покрыться туманомъ.
