Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірник

Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ». О. 1862. IX. 43.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНИК"
Біленик, -ка, м. Выбѣленная юбка. Желех.
Бриднути, -ну, -неш, гл. Становиться безобразнѣе, дурнѣть.
До́кля, нар. Пока. Не женися, Шугаїку, доклясь молоденький. Гол. ІІІ. 403.
Понестися, су́ся, сешся, гл. Понестись. Счеплються руками і мене вхоплють та й понесуться, регочучись, аж земля гуде. МВ. І. 87.
Почеський, -а, -е. = почесний 2. Старостам аби почеська була. Г. Барв. 201.
Роскопати, -ся. Cм. роскопувати, -ся.
Топільниця, -ці, ж. Истопница. Ум. топі́льничка. Я б до печі куховарочку наняв, а до груби та топільничку. Харьк. у.
Уплеснути, -ну, -неш, гл. Вплеснуть.
Цябро, -ра, с. Кусокъ дерева, выдолбленный въ видѣ тарелки, родъ большой дерев. тарелки (для хлѣба, для рѣзанья арбузовъ и пр.). Кобеляц. у.
Черевець, -вцю́, м. Раст. Stellaria media. Шух. I. 22.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.