Баштанчик, -ка, м. Ум. отъ баштан.
Бідування, -ня, с. Бѣдствованіе. Не гайся до мене озватись під час тяжкого бідування.
Виков, -ву, м. Выковка.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Дряговина́, -ни́, ж. Болотистое мѣсто, трясина, болото. Cм. драговина.
Зали́шок, -шку, м. Излишекъ. На малу міру сот зо три з залишком.
Збі́рник, -ка, м. Сборникъ. Ум. збі́рничок.
Наддніпря́нець, -нця, м. Житель приднѣпровья.
Потовкти, -вчу, -че́ш, гл.
1) Потолочь, истолочь.
2) Побить въ дребезги. Потовк йому усі пляшки й усі чарки. Горшки потовк, вікна побив.
2) Поколотить. Вона його п'яного потовче.
Скрутій, -тія, м. = скрутель.
