Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доказчик

Дока́зчик, -ка, м. Уличитель. Хоть його і під суд оддадуть, та як доказчиків нема, то так він і надіється, що йому все так і минеться. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 412.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКАЗЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКАЗЧИК"
Вигикнути, -ну, -неш, гл. Икнуть. Дай, Боже, легенько вигикнути. Ном. № 365.
Гледіти, -джу, -диш, гл. = глядіти.
Голодниця, -ці, голоднівка, -ки, ж. = здухвина. Желех.
Заділи́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Ошибиться при сдачѣ картъ. Шкода, хлопче, заділивсь! Перемащуй, лишень, гаразд, та не заділись. Лубен. у.
Запої́ти, -пою́, -їш, гл. Упоить.
Ли́пчиця, -ці, ж. Раст. = лепчиця. Ув'язавсь до мене, як липчиця. Г. Барв. 246.
Льві́вський, -а, -е. Львовскій. Федьк. III. 129.
На́добок, -добка, м. = надібок.
Скінчення, -ня, с. = скінчання. Єв. Л. XIV. 28.
Трух-трух! меж., выражающее бѣгъ лошади рысью.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКАЗЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.