За́па́л, -лу, м. 1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. В запалі налеты на Маса, як на мале курча шулік. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. 2) — у горлі. Воспаленіе въ горлѣ. 3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі — п'ятдесят запалов.
За́сідок, -дку, м., Яйцо, пролежавшее нѣкоторое время подъ насѣдкой.
Казень, -ні, ж. = казань. Прочувши ж казень, любувались уряду всякого жінки. Що це, яку сьогодня писарь казень казав? Новц.
Міснота́, -ти, ж. = міцнота. Біли вапною — біле буде полотно, а місноти дазьбі, так і розлізеться.
Ноженя, -ня́ти, с. Маленькая ножка. Обідрана, ледве, ледве несе ноженята.
Порихтувати, -ту́ю, -єш, гл. Снарядить, приготовить. Та порихтуй воза, а я піду за волами. Велів гармати порихтувати, на Вирвин город стріли пускати.
Ракло, -ла, м. Босякъ. У нас у Харькові так завелось, що коли де кучка народу збереться, то вже між гущу і ракло втреться.
Туршник, -ка́, м. Густой мелкій лѣсъ изъ смере́к.
Удержати, -ся. Cм. удержувати, -ся.
Узміжок, -жку, м. Окраина межи.
