Віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Голосочок, -чка, м. Ум. отъ голос.
Їдкий, -а́, -е́ 1) Рѣзкій (о вѣтрѣ). Їдкий вітер.
2) Съѣдомый. Земна, солома їдкіша скотині.
Каця, -ці, ж. Длинная хворостина съ крючкомъ на концѣ, — зацѣпивъ имъ за шерсть овцы, ловятъ послюднюю, если ее нельзя удержать обычнымъ способомъ при помощи ґирлиґи.
Міх II, міха, м. 1) Мѣшокъ. Збувся батько лиха: збувся грошей з міха. Пішов з пустим міхом по порожні клуні. 2) Мѣхъ для раздуванія. Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх.
Пов'ючити, -чу, -чиш, гл. Навъючить (многихъ) Стоять коні попутані, пов'ючені.
Пообвожувати, -жую, -єш, гл. = пообводити.
Рядна, -ної, ж. Условіе, договоръ. На корогвах уговір-рядну писали.
Судитися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися.
2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити?
3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. А я руда родилася, чорнявому судилася. Судилася злая доля, — мушу пропадати. Вона ж тобі, брате, дружиною не судилася.
Уболівання, -ня, с. Сожалѣніе, скорбь.
