Год, -ду, м. 1) Годъ, Год — великий чоловік. Влітку день — год. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Два годи любились вони дуже. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третій годъ прислалъ ей деньги. у год. Черезъ годъ. Дак він жив год. Вони в год як раз і прийшли довідаться. під год, як до году. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. в ряди-годи. Рѣдко, иногда. 2) мн. года. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. года вийшли кому. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. 3) у году бути. Служить по найму на годъ. по годах ходити. Служить пр найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Ум. годок, годочок. Їй дванадцять годочків.
Забри́зкувати, -кую, -єш, сов. в. забри́зкати, -каю, -єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. 8) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав.
Постукотіти, -чу, -чеш, гл. Постучать.
Прилепеткуватий, -а, -е. ? На вгороді лепеха прилепеткувата.
Собір, -бору, м. Соборъ, собраніе. Діва Марія сина родила, сина родила, собір збірала.
Сторожко нар. Осторожно.
Уздвір'я, -р'я, с. Мѣсто за дворами, вдоль дворовъ? Повиходили ми на уздвір'є. Треба ж на моє горе божевільній сові прилетіти на уздвір'є. Кричить, та й кричить. Я її здалеку на вздвір'ї пізнала.
Ухвалювати, -люю, -єш, сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл.
1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив.
2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила.
Чарівничка, -ки, ж. Ум. отъ чарівниця.
Широкончик, -ка, м. Родъ горошка.
