Двійчи нар. = Двічи.
Запсува́ти, -сую́, -єш, гл. = зопсувати. Старий віл ніколи борозни не запсує.
Знадтом нар. Слишкомъ. Узяв п'ятнадцять кіп знадтом з десятини.
Зсісти, -ся. Cм. всідати, -ся.
Лала меж.? Лала, лала! мате била та вигнала з хати.
Одб.. Cм. слова отъ відбабувати до відбуча.
Сплюща, -щі, ж. Ливень, проливной дождь.
Ступа 1, -пи, ж. 1) Ступка, толчея. Носиться, як дурень з ступою. 2) — ножана. Ножная толчея. Тоже: — ножіна. Состоять изъ колоди съ ємою (ямою), на колоду, подъ прямымъ угломъ къ ней, положены концы двухъ параллельныхъ брусковъ — підвалин, противоположные концы которыхъ опираются на ножки — лабки́ и соединены попругою — деревян. перекладиной; рычагъ, клюпач, опирается на вдѣланный въ него вал, лежащій концами на підвалинах; одинъ конецъ клюпача находится подъ попругою, на другомъ у него тяжелый песть — клюпа, обитый листовымъ желѣзомъ — постолом и падающій въ єму; стоящій на рычагѣ работникъ держится за подставку, ручник въ видѣ букви п, опирающейся ножками на підвалини. 3) — походюча, прохідна. Также толчея слѣд. устройства: коло́да съ ямою, выложенной листовымъ желѣзомъ (постолом), по обѣимъ сторонамъ ямы въ колоді два столба (стовпи), соединенныхъ двумя толстыми досками вверху и посреди — правило вишнє и нижнє; стовпи и правила вмѣстѣ называются єрем; надъ ямою въ правилах отверстія, сквозь которыя проходитъ четырехгранный пестъ — макогін, вверху имѣющій утолщеніе — го́лову, а внизу обитымъ желѣзомъ концемъ входящій въ єму; въ пестѣ внизу колышекъ — клюк, къ которому привязанъ шнур, идущій вверхъ, переброшенный черезъ прикрѣпленный къ верхнему правилу блокъ (жєбки) и затѣмъ спускающійся внизъ къ подали, называемой ступатень, укрѣпленной въ підножях съ лабками (ножками); нажатіе ступатня поднимаетъ пестъ. правила наз. еще раме́на. 4) Часть маслобойни. Cм. олійниця. 5) Толчея въ сукновальнѣ. Также сама сукновальня. тоже: ступа сукнєна. 6) Часть ловушки для лисицъ. Cм. пасть. Ум. ступка.
Уліті нар. Лѣтомъ. Вліті і качка прачка, а взімі і Тереся не береться. Хто вліті гайнує, той взімі голодує.
Шинґель, -ґля, м. Та часть оси, на которой вращается колесо.