Дра́нтя, -тя, с. 1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Яка там свита — дрантя саме. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Ум. дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує.
Крот, кроть, нескл. Кратъ, разъ (только въ бранныхъ выраженіяхъ). Сто сот крот його ма. Не зводь з ума, кроть твою ма, бо я не дитина. Прийшли жиди воли брати, а я стала не давати, кроть сот вашу ми.
Лове́цтво, -ва, с. Охотничій промыселъ.
Отамання, -ня, с. соб. Атаманы, козацкое начальство. Чернь-козаки позбірались на раду, а отамання ще не посходилось.
Підпити Cм. підпивати.
Пониз'я, -в'я, с. Низовье, понизовье.
Порозсаджувати, -джую, -єш, гл. Разсадить (во множествѣ).
Смушевий, -а, -е. Смушковый, смушечный. Смушева шапка.
Цявкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цявквути, -кну, -неш, гл. = дзявкати, дзявкнути. Аби одно гавкнуло, чи цявкнуло, так і йтиме луна по селу.
Швирдиць! меж. Швырь! Поніс попа до річки, та з мішка швирдиць! Тільки вода забулькотіла.
