Вивозити I, -вожу, -зиш, гл. Перевозить все, вывезти все. Хоч вивози цілий ліс, то все буде один біс.
Дода́ток, -тку, м. Прибавленіе, добавленіе, прибавка. Нум міняться на коні! Кілько додатку хочете? В додаток. Въ додачу; къ тому же, при томъ. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був великий характерник. Ум. Дода́точок. І курочку дарую, а півничка в додаточку — люби мене, мій батечку.
Жижаки́, -кі́в, м. мн. = дріжаки.
Запомогти́ Cм. запомагати.
Ми́лий, -а, -е. 1) Милый, любезный. Батько милий, мати мила, дівчина миліща. по-під сам милий біг просити кого. Молить, заклинать. 2) Милый, возлюбленный. Милий милу покидає, — вороги раденькі. Нехай милий подивиться, що на серці діється. 3) Пріятный, любезный. Ум. миленький, милесенький. Миленький, милесенький мій! Моя мила милесенька, голубка сивесенька.
Обіцяти, -ця́ю, -єш, гл. Обѣщать. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Ой ніхто ж не винен, іно рідная мати, ой бо вона обіцяла за мене дати.
Славута, -ти, м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти.
Сукнарь, -ря, м. Суконщикъ.
Хвощ, -ща, м. Раст. = хвоїщ а). б) — зі́мній = хвоїщ б).
Чужаниця, -ці, об. Употребляется по большей части съ эпитетомъ чужа. Чужой человѣкъ, чужіе люди. Чужа чужаниця під такий час поможе, а то рідні. Не добре чужому чужаниці на чужині помірати. Треба мені до свого роду чутку-звістку передати, бо тут чужа чужаниця.
