Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Говорушка, -ки, ж.
1) Ум. отъ говоруха.
2) мн. Родъ грибовъ.
Закупи́ти Cм. закупати.
Засмутува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Опечалиться. Засмутувала на чужій стороні.
Зачека́ти, -ка́ю, -єш, гл. Подождать. Хто хоче питлювати, мусить зачекати, а хто нараз, буде зараз. Зачекай посилать у Прилущину.
Латунник, -ка, м. Бѣдный поселянинъ.
Луба́рь, -ря, м. Выдѣлывающій короба для рѣшетъ.
Мося́ж, -жа, м. Желтая мѣдь.
Ревень, -ню, м. Раст. Rheum.
Убезпечення, -ня, с. Обозпеченіе, обезопашиваніе.
