Бурлити, -лю, -лиш, гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому.
Веслюга, -ги, м. Большого роста человѣкъ. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги.
Ґрундзюва́ти, -дзю́ю, -єш, гл. Крѣпко увязывать, упаковывать.
Да́ра 1, -ри, ж. = Дар. Що сьому паняті за дару дати?
Налива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. нали́ти, -ллю́, -ллєш, гл. 1) Наливать, налить. Ніхто не наливає вина нового в бурдюки старі. 2) Наполнять, наполнить. По Ова, по три кубки... наливає. Раз добром налите серце вік не прохолоне. 3) О вымени коровы: наполняться молокомъ. Як має корова телитися, то наливає тричі. 4) Поливать, полить токъ для лучшей утрамбовки. Тут за слободою вистружимо та наллємо тік, тут і змолотим. 5) Встрѣчено только въ несов. в.: бить. А зовиця, пудбігає да й по щоках наливає.
Нехаяти, -хаю, -єш, гл.
1) Не радѣть о чемъ.
2) Пренебрегать чѣмъ.
Поїзжанин, -на, м. Участвующій въ свадебномъ поѣздѣ, въ свад. процессіи. Як стануть поїзжане уже в молодої на дворі, то дружки... співають їм. А зза гори поїзжане на шлях виїзжають.
Предковий, -а, -е. Предковскій. Це земля предкова.
Припір, -по́ру, м. Часть шеи у вода, о которую упирается ярмо.
Хистко нар. Шатко. От же й тепер він, бачця, той же, да ні: усе в його стало якось хистко.
