Виливати, -ва́ю, -єш, сов. в. вилити, -ллю, -ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, впливало мову. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. На Андрея виливають воском, оливом. як з воску вилив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь.
Випинати, -на́ю, -єш, сов. в. випнути и вип'ясти, -пну, -неш, гл.
1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить.
2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Вип'яв очі — неначе ті баньки.
Кивач, -ча, м. = кивень.
Нап'ясти́, -ся. Cм. напинати, -ся.
Підра, -ри, підря, -рі, ж.
1) (підра). Чердакъ для храненія сѣна, сѣновалъ.
2) мн. Закоулки, сокровенныя мѣста. О, уже, пішла скрізь по підрах! Усе вилазила. А шо найшла? Нишпорив по підрях. Cм. подря.
Повсюдно нар. Вездѣ, повсемѣстно. Се повсюдно роблять наші молодиці й баби.
Погарюкати, -каю, -єш, гл. = погарикати.
Позагадувати, -дую, -єш, гл.
1) Загадать (во множествѣ).
2) Приказать (многимъ).
Поперетягати, -га́ю, -єш, гл. То-же, что и перетягти, но во множествѣ.
Угніжджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. угнізди́ти́ся, -джу́ся, -ди́шся, гл.
1) Поселяться, поселиться въ гнѣздѣ.
2) Усѣсться удобно на чемъ либо мягкомъ.
