Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уречи

Уречи, -чу, -чеш, гл. = уректи. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 350.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРЕЧИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРЕЧИ"
Бринчок, -чка, м. Звонокъ, бубенчикъ. Вх. Уг. 228.
Варивода, -ди, об. Капризный человѣкъ, принуждающій дѣлать что либо совершенно ненужное и притомъ постоянно придирающійся. Cм. варити воду. Не чоловік, а варивода. Ком. ІІ. № 692.
Зага́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Заговориться. Загаркався з людьми, та й забув, ню теща жде.
Линча́, -чати, с. Маленькій линь.
На́клеп, -пу, м. Поклепъ, клевета.
Нахвалюватися, -лююся, -єшся, гл. = нахвалятися.
Понатискатися, -каємося, -єтеся, гл. Натолпиться. У кормчу понатискалось людей. Н. Вол. у.
Приморщити, -щу, -щиш, гл. Нѣсколько сморщить.
Розговітися Cм. розгівлятися.
Чеберчати, -чу́, -чи́ш, гл. Звенѣть, бренчать. Вх. Лем. 482. Коса чеберчит.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УРЕЧИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.