Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -тиш́, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить.
Завива́йлечко, -ка, с. Ум. отъ завивайло.
Кирпонька, -ки, ж. Ум. отъ ки́рпа.
Ковиза, -зи, ж. Бочарный инструментъ для сгибанія обручей. Ум. ковизка.
Молодняга́, -ги́, ж. = молодник 1.
Мули́тися 2, -лю́ся, -ли́шся, гл. Заносить иломъ.
Народолю́бець, -бця, м. Любящій народъ; народникъ.Українським... народолюбцям забороняли сповіщати рідний край про все, чим би освітилась його темрява.
Пектися, -чуся, -че́шся, гл.
1) Жариться, печься. Мерзла в ніч, а в день пеклась. Ой косить хазяїн та на степу сіно, та на сонці печеться.
2) Печься. Сам міситься, сам і печеться.
3) Жариться. Курка печеться.
Просаджувати, -джую, -єш, сов. в. просади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Продѣвать, продѣть, просунуть.
2) Прокалывать, проколоть.
Рогач, -ча, м.
1) Ухватъ. Нагодують калачем, та і в спину рогачем.
2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача.
3) = олень.
4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Ум. рогачик.
