Бліхарь, -ря, м. Бѣлильщикъ (полотна).                         
                        
                                                
                          Ваканець, -нця, м. Невоздѣлываемая, запасная земля.                         
                        
                                                
                          
	Гуса́рка, -ки, ж. 1) Жена гусара.  2) Родъ теплой женской кофты. 
                        
                        
                                                
                          Мармурник, -ка, м. Раст. Sathyrus silvestris.                         
                        
                                                
                          
	Мущи́рь, -ря, м. 1) Мортира. Густо заставлені гарматами і мущирями.  2) Ступка, толчея. В мущирі сіль товче. 
                        
                        
                                                
                          Незнакомито	нар. Незамѣтно. Як твоїх сітей незнакомито при зеленій діброві, так моїх діток незнакомито при молодій вдові.                         
                        
                                                
                          Осаджувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл.
	1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. 
	2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили.  Моє Підгір'є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми... 
	3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує.                         
                        
                                                
                          Рінець, -нця, м. Нырецъ (птица).                         
                        
                                                
                          Салдацький, -а, -е. 	Солдатскій.                         
                        
                                                
                          Спроваджувати, -джую, -єш, сов. в. спровадити, -джу, -диш, гл.
	1) Отправлять, отправить. Як дівчину намовили, до Вільхова спровадили. 
	2) Приводить, привести. Спровадив бондаря, зробили кухву.