Адту́й, нар. = Зві́дти. Адтуй гора, адтуй друга, антам долиночка, — межи тима двома гори моя любаночка.
Зашеретува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Врѣзаться во что и увязнуть. Оце їхав та й зашеретувавсь у грязюку.
Защедрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Пропѣть щедрівку. А я тобі защедрую.
Зга́рен, зга́рний, -а, -е. = зугарний. Він не згарен, він не здатен мене цілувати, тіки згарен, тіки здатен мене роззувати.
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Як не крикне, як не зикне. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає.
Зябра, -бер, ж. мн.
1) Жабры.
2) Крючья в остях.
Покуття, покутя, -тя, с. 1) Красный уголъ. Закопав під покуттям. Посажу батька та на покутті. Узвар на базар, а кутя на покутє. 2) покутє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы.
Претінка, -ки, ж. = прутинка? Зашуміла шабелечка, як з ліса претінка.
Скрут, -ту, м. 1) = скрута. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. До скруту треба. Крайне необходимо. Туди він не часто забігав; хиба вже до скруту чого треба, то зайде. 2) Въ водяной мельницѣ: снарядъ, при помощи котораго кіш можно передвинуть въ сторону отъ жернова. 3) Продолговатый клубокъ, смотанный изъ выплетенной для приготовленія шляпъ соломенной ленты.
Упоетизувати, -зую, -єш, гл. Опоэтизировать. Упоетизований мужичий син.
