Великомовність, -ности, ж. Многорѣчивость.
Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі.
Гемонський, -а, -е. Демонскій. — Употребляется какъ бранное слово. Не було тоді і чутки про ту гемонську вунію. Гемонські діти.
Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород.
Заміта́вка, -ки, ж. 1) Съ удар. на предпосл. слогѣ. Половая щетка. 2) Лопата для горящихъ углей.
Звари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Свариться.
Луща́ти, -щу, -щи́ш, гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Той луг тріщить, лущить. Лущать, як оріхи під ногами.
На́пругом, нар. 1) Крѣпко; напряженно. Не задрімав і на волосок напругом. 2) Скоропостижно. Напругом умер. 8) Стремительно (о теченіи). Вода напруго пішла. Вода напругом пішла.
Плюснути, -ну, -неш, гл.
1) Плеснуть.
2) Шлепнуться. Так і плюснув дідок наш у калюжу.
Поперетлівати, -ваємо, -єте, гл. Перетлѣть (во множествѣ).
