Бук, -ка, м.
1) Букъ, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Ночує Ганна під еннім небом, під зеленими буками.
2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьва не докаже, то докажуть буки. Буком того, хто не боронить свого.
Гинкий, -а, -е. Легко сгибающійся, гнущійся. Гинкі цвяхи, забити не мож,— як з олива ніби. Обіддя гнуть з ясена, бо се гинке дерево.
Гріхово́да, -ди, м. и ж. Грѣховодникъ, грѣховодница. О ви, гріховоди!
Заковези́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. = закомезитися.
Заміра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заме́рти, мру́, мре́ш, гл. Замирать, замереть, обмирать, обмереть. Серце б'ється, замірає. Не дай спати ходячому, серцем замірати. В мене серце наче замерло. 2) Впадать, впасть въ летаргію. Як їй не вірити, коли вона, заміравши, бачила, яке на тому світі є мучення і злодіям, і табашникам.
Зготовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. згото́вити, -влю, -виш, гл. = готувати, зготувати. Ягідочки рвала, цибульку щипала, — я ж тому хлопчині снідать зготовляла.
Кониченько, -ка, м. Ум. отъ кінь.
Новомлинка, -ки, ж. Родъ водки.
Положити, -жу́, -жиш, гл. = покласти. Спекла колобок і положила на вікні. На кого такий гнів великий положили?
Хуркнути, -ну, -неш, гл.
1) Порхнуть, броситься. Хуркнула йому відьма, як вітер, між ноги, звалила додолу.
2) Быстро отправиться. А давай хуркнем у Сорочинці!
