Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Треба табак одволожити. 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Cм. прим. при словѣ Відволога.
В'язничний, -а, -е. Тюремный;
Нашийник, -ка, м.
1) Ошейникъ.
2) Притѣснитель. Ви, може, думаєте, що я так, як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру? А ти завзявся муром нерушимим проти голоти вбогої стояти і від її непохибного суду людських нашийників обороняти.
Невора, -ри, ж. Овца (нестриженная).
Пороскидатися, -даємося, -єтеся, гл. Разбросаться (во множествѣ).
Столиця, -ці, ж.
1) Столица.
2) Стоянка. В чистім полі кірниця, там чумаків столиця, там чумаки стояли, сніг волами доптали.
3) ? На них жита, як жир ситі, а пшениця, як столиця, в тебе вівси жубровії і ячмені золотії.
Судоситися, -шуся, -сишся, гл. Встрѣтиться. Шла овечка дорогою і судосилась з вовком. Їхала, їхали, ні з ким не судосились, оно бачили.... овечок дід пас.
Цебрик, -ка, м.
1) Ум. отъ цебер.
2) Раст. Thymus serpyllum.
Човпти, -пу́, -пе́ш, гл.
1) Колотить, бить. Човпуть його, мов дурного.
2) Твердить, повторять одно и то-же. Чоловік одно човпе. Все човпеш, що ти зав'язав мені світ.
3) Плестись, тащиться. Човпе старий селом.
Шкідливість, -вости, ж. = шкідність.
