Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викрик

Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 165.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКРИК"
Блідість, -дости, ж. Блѣдность. Желех.
Веселюх, -ха, м. = веселуха 3. Вх. Пч. І. 16.
Годунець, -нця, м. = годун. Ном. ст. 301, № 389.
Ду́ркати, -каю, -єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
Мецька, -ки, ж. Названіе овцы. Kolb. І. 65.
Не-віть-що. = не-відь-що.
Очепляти, -пля́ю, -єш, сов. в. очепи́ти, -плю́, -пиш, гл. Обвѣшивать, обвѣсить кругомъ чего ткань, надѣть — напр. юбку и пр. Василина очепила плахту шовком ткану. Мкр. Н. 24.
Підчулити Cм. підчулювати.
Поросплакуватися, -куємося, -єтеся, гл. Расплакаться (о многихъ).
Теребка, -ки, ж. Мѣшокъ, въ который насыпаютъ овесъ для корму лошади. Вх. Зн. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.