Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

свекла

Све́кла, -ли, ж. Свекольная ботва, листья свеклы. Чуб. V. 724.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 104.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВЕКЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВЕКЛА"
Голеча, -чі, ж. = голота.
Досто́тно нар. Точно, точь въ точь. Черк. у.
Засо́хлий, -а, -е. Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє. Мл. л. сб. 90.
Піхота, -ти, ж. 1) Пѣхота. Гол. І. 34. 2)квасо́ля. Родъ невьющихся бобовъ.
Пішак, -ка, м. 1) = піхурка. Угор. Вх. Зн. 49. 2) Пѣшій работникъ. О. 1862. IV. 93. 3) Пѣхотинецъ. К. Досв. 9.
Побережжя, -жя, с. Побережье, прибрежье; понизовье. Повій, повій, вітроньку, з побережжя в Литвоньку. Чуб. V. 277. На побережжі пасуть. Ум. побережжячко.
Ропавка, -ки, ж. Жаба. Вх. Зн. 24.
Слабкий, -а, -е. 1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101). 3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. слабкенький.
Спасовець, -вця, м. Тотъ, кто производить потраву, пуская свой скотъ на чужое поле. Рк. Левиц.
Шапарувати, -ру́ю, -єш, гл. Исполнять обязанности ключника, эконома.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВЕКЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.