Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Вим'Я, -м'я, с. Вымя. суче вим'я. Родъ нарыва подъ мышкой.
Відсуватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відсунутися, -нуся, -нешся, гл. Отодвигаться, отодвинуться. Не сами вікна одсуваються. Одсунься геть, не підступайсь.
Духа́н, -на́, м. = духопел. Духанів я їм надаю.
Перевалити, -ся. Cм. перевалювати, -ся.
Поцінний, -а, -е. По цѣнѣ подходящій, недорогой.
Прошевцювати, -цю́ю, -єш, гл. Пробыть сапожникомъ.
Скипетро, -ра, с. Скипетръ. Тепер ми всі царі, що землю осягнули під вічне скипетро науки да культури.
Утропі нар. Слѣдомъ.
Шишкатий, -а, -е. О гребнѣ пѣтуха: густой, широкій.
