Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Дя́кувати, -вую, -єш, гл. Благодарить. Дякує красно. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Ой не дякуй мені, брате. дя́кувати господо́ві. Благодаря Бога.
Жури́на, -ни, ж. = жур. У селянина борщу нема, а в міщанина з перцем журина.
Зморгнути, -ну́, -не́ш, гл. Мигнуть.
Люли́на, -ни, ж. = люля, колиска. Е... е... люлино! Засни, мала дитино!
Нелинь, -ня, м. Дубъ, не теряющій листьевъ на зиму.
Поперевінчувати, -чую, -єш, гл. Обвѣнчать (многихъ).
Просокотати, -чу́, -чеш, просокоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. О курицѣ: прокричать, проклохтать, прокудахтать.
Розбуркувати, -кую, -єш, сов. в. розбуркати, -каю, -єш, гл. Пробуждать, разбудить, разгонять, разогнать сонъ. Гук і галас розбуркали його.
Узнавати, -наю, -єш, сов. в. узнати, -наю, -єш, гл. Узнавать, узнать. А дід та баба взнали, що лисичка яблучка їла.
