Вайло 2, -ла, с. Увалень, вахлакъ, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (брань). Ув. вайлюка.
Варстат, -ту, м. см. верстат.
Глузи, -зів, м. мн. Насмѣшки. Остигло й глузи людськії терпіти. на глузи підняти. Поднять на смѣхъ.
До́лі нар. Внизу, на землѣ, на полу. Долі посідали. Хоч долі, аби в своїй волі. А гайдамаки положили Дриґу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом.
Прогрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. прогребти, -бу, -бе́ш, гл. Прогребать, прогресть, прочистить. Прогріб присок в огнищі. Чорний ворон.... кіхтями-ніхтями прогрібає.
Родимець, -мця, м. Болѣзнь: параличъ. Щоб тебе родимець побив. Коли б йому язик родимець одібрав.
Сова, -ви, ж.
1) Сова. Ні сич, ні сова.
2) — кі́тча. Филинъ. Ум. со́вонька, со́вочка.
Укладистий, -а, -е. Вмѣстительный, емкій. Це горщик малий, та вкладистий.
Укмітити Cм. укмічати.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Фыркнуть отъ смѣха.
