Висмолювати, -люю, -єш, сов. в. висмолити, -лю, -лиш, гл. Осмоливать, осмолить.
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі.
Загримоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Приїхала, загримотіла кобиляча мов голова.
Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Імення, -ня, с. Имя. Дали вони їм імення: сину Іван, а дочці — Ганна.
Крутливець, -вця, м. = крутіж.
Моцу́ля, -лі, ж. = морґуля. А він таки добряче черкнув тебе по голові: ач, яка моцуля.
Поводатарь, поводатирь, -ря, м. = поводарь. Поки я з вами, то буду вашим поводатарем. Сліпий лучче ходить, як поводатирь водить.
Тітуня, -ні, ж. ласк. отъ тітка. Ум. тітуньця.
Ураза, -зи, ж.
1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці.
2) Оскорбленіе, обида. Ум. уразка. За сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок.
