Виляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Вилять. Виляє уже, як той пес.
2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй.
Ди́шельний, -а, -е. Дышельный.
Москва́, -ви, ж. 1) Москва (городъ). 2) = москаль. Москаль, що якесь старе залізо продавав... і не чує, що жвавий міщанин у чемерці штовха його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?»
Обстругати Cм. обстругувати.
Поганюга, -ги, ж. Ув. отъ погань.
Покрикувати, -кую, -єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!»
Постояльний, -а, -е. Постоялый. Стоїть коло дороги постоялний двір. Почнемо держати свій постояльний.
Прижити, -живу, -веш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола.
Сіроманок, -нка, м. Сѣрый волкъ. Ой волики-сіроманки, чом ви не орете?
Тарюватися, -рююся, -єшся, гл. Часто пачкаться въ грязи.
