Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

робітонька

Робітонька, -ки, ж. Ум. отъ робота.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 26.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОБІТОНЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОБІТОНЬКА"
Вальок, -лька, м. Комокъ мокрой глины, приготовленной для обмазки стѣнъ, также для складыванія стѣнъ глинобитныхъ построекъ, — въ послѣднемъ случаѣ глина перемѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. І. 55.
Виштуркати, -каю, -єш, гл. 1) = виштрикнути. Хотів ся перекрасти та собі очі виштуркав. Ном. № 6568. 2) Вытолкать.
Вінчання, -ня, с. Вѣнчаніе. Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. Н. п.
Десятолі́та, -літ, с. мн. Десятилѣтній возрастъ. Встрѣчено у МВ. На десятолітях взяли мене в двір. МВ. (О. 1862. ІІІ. 34).
Лебайстер, -стру, м. Алебастръ. Черном.
Плодниця, -ці, ж. О женщинѣ: рождающая дѣтей. Н. Вол. у.
Понаходити, -джу, -диш, гл. 1) Найти, разыскать (во множествѣ). 2) Сойтись, прійти (о многихъ). З запорожжя понаходило таки чимало братчиків січовиків. Стор. МПр. 60.
Пригасити Cм. пригашати.
Примівник, -ка, м. Знахарь, лѣчащій заговоромъ. ЕЗ. V. 57.
Частуха, -хи, ж. Раст. Alisma plantago L. ЗЮЗО. І. 110.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОБІТОНЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.