Гнідий, -а, -е. 1) Гнѣдой. Гнідий кінь. Употребляется иногда безъ подразумѣваемаго существительнаго. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. 2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Гніде просо. Ум. гніденький, гнідесенький.
Дму́хання, -ня, с. 1) Дутье. 2) Пыхтѣніе.
Зарі́к, -ро́ку, м. Зарокъ, обѣтъ. Зарік положив не женитись.
Кований, -а, -е. 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. ся на обидві кована. Этой не проведешь.
2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся.
3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є.
4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану.
5) Съ измѣненнымъ удареніемъ: кова́ний. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить... и смалять кованого или білого. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць.
Мих, -ху, м. Родъ ядовитаго растенія. Ой спи, діду, ой спи з лихом, я принесу борщу з михом.
Пообділяти, -ля́ю, -єш, гл. = пообділювати. Усіх, усіх старців під церквою бубликами пообділяла.
Рамаття, -тя, с. = рам'я.
Тиририри меж. для выраженія игры на скрипкѣ. На скрипочки тиририри, на цимбали бам-бам.
Трембітка, трембіточка, -ки, ж. Ум. отъ трембіта.
Хмельничанин, -на, м. Козакъ изъ войска Б. Хмельницкаго.