Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гаморити

Гаморити, -рю, -риш, гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 270.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАМОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАМОРИТИ"
Дави́ло, -ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Зе́мни́й, -а́, -е́ Земной. Шух. І. 43. З мудростей земних до небесної слави. Чуб. III. 20. зе́мна смола́. Асфальтъ. Шух. І. 12.
Копилиця, -ці, ж. Незаконная жена, наложница. Вх. Зн. 28.
Легкоду́хий, -а, -е. 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45.
Невгамонність, -ности, ж. Безпокойство, неугомонность.  
Повічайка, -ки, ж. = повіка. Вх. Уг. 260.
Прогарцювати, -цю́ю, -єш, гл. Прогарцовать. Цілий день прогарцював на коні.
Узивати, -ва́ю, -єш, сов. в. узвати, узву, узвеш, гл. 1) Обзывать, обозвать. Полежієм, домонтарем, гречкосієм узивати. Мет. 415. 2) Преим. несов. в. призывать. Бога взивай, а руки прикладай. Ном. № 65. 3) Звать, зазывать, зазвать. Узивають її в хату, питаю: чи підеш, чи ні? Грин. ІІІ. 424.
Утулити, -ся. Cм. утуляти, -ся.  
Чабаненко, -ка, м. Сынъ, чабана,
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАМОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.