Бовтнути, -ну, -неш, гл.
1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Бовтнув, як дурень у воду. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань).
2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. От і бовтнув чорзнати що!
Відник, -ка, м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. Ум. відничок. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. Стоїть кухлик на віднички й умийся.
Голубник, -ка, м. Голубятня. Ум. голубничок. Голубонька з голубничку, лине.
Дале́кий, -а, -е. 1) Далекій, дальній. До любої небоги нема далекої дороги. Чи то граки, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі. Доріжка, доріжка та широка і далека. 2) Отдаленный, далекій. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. По далекому Дунаєчку злая буря вихожає-виступає. В далекому краю в чужу землю.... заховають. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька.
Заго́куватися, -куюся, -куєшся, гл. Заикаться.
Кадження, -ня, с. Кажденіе. Множество народу молилось із надвору під час кадження.
Річний, -а, -е. Годовой. Річна плата.
Роздівати, -ва́ю, -єш, сов. в. роздіти, -діну, -неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Велить мені розувать, роздівать.
Спотикати I, -ка́ю, -єш, гл.
1) Спотыкаться. Свої білі ніжки на сире коріння, на біле каміння спотикає. Іде козак, коня веде, а кінь йому спотикає.
Четверо числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. У неї вже четверо дітей.