Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виговоряти

Виговоряти, -ря́ю, -єш, гл. = виговорювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Мет. 49. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий). ХС. VII. 421.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОВОРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОВОРЯТИ"
Ара́ші, -шів, м. мн. Дышло воловье у двухколесной арбы. Кубан. О. 1862. Кух. V. 36. Cм. II. Ариш.
Арештува́тиCм. арешто́вувати.
Відповідувати, -дую, -єш, гл. = відповідати. А що він відповідував? Черк. у.
Підсковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться. А я трохи не захитався, трохи не підсковзнувсь на стежці. К. Псал. 166.
Полляти, -лля́ю, -єш, гл. Полить. Сквир. у.
Понамащувати, -щую, -єш, гл. 1) Намазать масломъ, саломъ. 2) Намазать (глиною).
Розшрубувати, -бу́ю, -єш, гл. Развинтить. Всі сустави розшрубує. Котл. Ен. V. 19.
Слиж, -жа, м. 1) = сляж. Сімсот соколят на одній постелі сплять. — Слижі на горищі. Мнж. 175. 2) Рыба Cobitis barbatula, голецъ. Шух. І. 24.
Украяти, -раю, -єш, гл. 1) Отрѣзать. Дружба ножа не має, нам хліба не вкрає. О. 1862. IV. 6. Я вкраяв би свого живого серця. К. ЦН. 291. 2) Откроить, отрѣзать.
Шваба, -би, ж. Обида, оскорбленіе. І ми сю швабу подаруємо?... Хиба мени голову одкусе, щоб я за цю наругу не помстився. К. ЦН. 528.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОВОРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.