Горі́лиця, -ці, ж. = Горілка. Горілице оковита, кажуть тебе люде пити.
Домо́вити, -ся. Cм. домовляти, -ся.
Нава́жувати, -жую, -єш, сов. в. нава́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Взвѣшивать, взвѣсить. Наважили чумаченьки та три вози соли. 2) Налегать, налечь. А як наважу, двері виважу. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш. 3) Рѣшать, рѣшить. Майорша здавна вже наважила такому не суперечити. Наважили злі вороги утопити мою душу. Коли вже ти (вовк) наважив мене їсти, то починай мене з хвоста. 4) Научать, научить, наставлять, наставить. Другого дня пішли панам поклонитись... Пани такі якісь сердиті; а горді — аж надимаються. «Будь покірна» — наважують, — «та до роботи панської щира». 5) — руку. Набивать, набить руку, пріучаться пріучиться. Тільки наважиш руку до якої роботи (на заводі), а він тебе взяв та й на друге місце переставив, — от знов починай наважувати руку.
На́пис, -су, м. Надпись. Хмельницький отакий напис зробив. Зробить такий напис, що хто знайде (скарб), нехай в граматку запише моє им'я.
Підписування, -ня, с. Подписываніе.
Підцупити, -плю, -пиш, гл.
1) Подтянуть, подтащить.
2) Стибрить, стащить. Нишком підцупить та й нишком збути.
Позакапувати, -пую, -єш, гл. Закапать что (во множествѣ).
Попопеліти, -ліємо, -єте, гл. Превратиться въ пепелъ (во множествѣ).
Фу́кання, -ня, с. 1) Дуновеніе (ртомъ). 2) Крики (на кого), брань.
Хухнути, -ну, -неш, гл. Дунуть (ртомъ). Після треба хухнуть на жовнаки. Хухнула му в рот, — і ожив.
