Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

правда

Правда, -ди, ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Ном. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Мет. 89. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. Мет. 67. на правду сказати. По правдѣ сказать. Бо те тепер, на правду сказати, що рідко де доброго чувати. Грин. III. 565. Ум. правди́ця, правдонька, правдочка. Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці. Чуб. III. 37. Ніхто мені без милої правдоньки не скаже. Мет. 64. Скільки в решеті дірочок, стільки, у їх правдочок. Г. Барв. 528. Кілько в решеті водиці, тілько парубкам, привдиці. О. 1861. XI. Св. 44. (Н. п.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 398.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРАВДА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРАВДА"
Бутний, -а, -е. Спесивый, высокомѣрный. На бутного найдесі ще бутнійший. Фр. Пр. 134.
Випікання, -ня, с. Выжиганіе. — очей. Укоры. Лучче в чужій хатині та весело, ніж у своїй, та невгіддя, та звяга, та випікання очей. Г. Барв. 441.
Гри́жа, -жі, ж. Печаль, огорченіе, терзаніе. Доков я ся не оженив, не мав же я грижі. Гол. І. 230. Ой має він на сердечку та й велику грижу. ЕЗ. V. 25.
Ду́белець, -льця, м. = туболець. Н. Вол. у.
Замо́вити Cм. замовляти.
Ігрець, -ця, м. 1) = грець 1. 2) Вихрь. Закрутився перед царицею ігрець, піднявся до неба стовп пилу, вхопив царевича і помчав у зелений гай. Стор. І. 74.  
Князів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93.
Наплисти́, -ливу́, -ве́ш, гл. = напливти.
Різво нар. Бойко, проворно, рѣзво. Брат чоловік плохий, не найдеться, що відказать, а той — чоловік не такий, уміє різво говорить — то його і верх буде. Павлогр. у. Ум. різве́нько, різве́сенько. Іграйте, музики, різвенько. Мил. 134.
Хильцем, хильці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. ІII. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур'янами, та й утік. Камен. у. 2) хильцем ковтнути. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. І. 143.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРАВДА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.