Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Висмажувати, -жую, -єш, сов. в. висмажити, -жу, -жиш, гл. Выжаривать, выжарить, вытапливать, вытопить (жиръ).
Друба́к, -ка, м. = гробак.
Зближа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. збли́зитися, -жуся, -вишся, гл. Приближаться, приблизиться. Літечко минає, лист опадає, холодні зближаються ночі. Він близько до мене зближився.
Кульбачник, -ка, м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ.
Мандрі́вський, -а, -е. = мандрівний. Примандрує (встаровину піп) не знать зітки, — от було й кажуть: мандрівський піп служив.
Необавки нар. Немедля, сейчасъ.
Оклинцювати, -цюю, -єш, гл. Кольниковъ, клиньевъ набить въ стѣну, передъ обмазкой. Мелася обмазувала хату, а я її оклинцював хоч помалу.
Осетар, -ра, м. Щегленокъ, Tringilla carduelis.
Таліронька, талірочка, -ки, ж. Ум. отъ талірка.
