Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Видатися, -даюся, -єшся, гл. Видѣться. Перепався, що не видався. Стрічається, видасться та із рибалками.
Відмінча, -ча́ти, с. = відміна. 5.
Дибитися, -биться, безл. Становиться дыбомъ. Волосся почало дибитись.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Заяло́зений, -а, -е. Засаленный.
Злотий, -ого, м. = злот. Сто злотих не гроші, а мужик не брат. А той чоловік дав йому злотого грошей.
Кривдонька и кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.
Невважність, -ности, ж. Невнимательность.
