Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поплітка

Поплітка, -ки, ж. 1) Верхняя прядь на веревкѣ. Могилев. у. 2) Красная гарусная нить, которой оплетаютъ сверху косы. Kolb. І. 40. Шух. І. 135.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 332.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПЛІТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПЛІТКА"
Безтолочний, а О землѣ: не бывающій подъ паромъ, не идущій въ толоку. Черниг.
Видибати, -ба́ю, -єш, сов. в. видибати, -баю, -єш, гл. Выходить, выйти, всходить, взойти, съ трудомъ передвигая ноги. Мнж. 177. Я насилу видибала з хати. Зміев. у. Чи ви ж видибаєте на гору?
Кальність, -ности, ж. Грязь, нечистота.
Лопа́тонька, -ки
Мерзе́но нар. Гадко, мерзко, омерзительно. Як вість така прийшла до Турна, то так мерзено іскрививсь, що тварь зробилась нечепурна. Котл. Ен. VI. 63.
Навколі́нці нар. = навколішки.
Нада́вця, -ці, м. = надавець.
Сапун, -на, м. Въ загадкѣ: носъ. Чуб. І. 307.
Ушестеро нар. Вшестеро.
Штатульний, -а, -е. Видный, рослый, взрачный. Це не штатульна кобила. Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПЛІТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.