Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попіля

Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя. Гол. II. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 332.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІЛЯ"
Затя́ти, -ся. Cм. затинати, -ся.
Каламутний, -а, -е. 1) Мутный, взбаламученный. Каламутна вода як кісіль. Ном. № 12420. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Чого вода каламутна? чи не хвиля збила? Н. п. 2) Смутный. Щоб під каламутний час людським добром поживатись. К. ЧР. 191.
Коко I меж. Выражаетъ клохтанье курицы. А курочка коко да коко. Чуб. V. 113.
Оліпити, -плю́, -пиш, гл. = обліпити. Вх. Лем. 443.
Паніматчин, -на, -не. Матушкинъ. Отцева молитва, і паніматчина. АД. І. 191.
Прузик, -ка, м. Кузнечикъ. Херс. г.
Ржанець, -нцю, с. раст. Phleum patense L. ЗЮЗО. I. 131.
Труханя, -ні, ж. = труха 2. Вх. Пч. II. 6.
Хук, -ка, м. 1) Выдыханіе, дуновеніе. 2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча. Ном. № 3620. 3) хука дати. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. Cм. хвук, фук.
Шорсткий, -а, -е. Шероховатый, шершавый. Гілка шорстка, голою ногою боляче стояти. Міусск. окр. шорсткий пісо́к. Крупно-зернистый песокъ. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПІЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.