Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звірик

Зві́рик, -ка, м. Ум. отъ ii звір.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРИК"
Грю́кнути, -ну́, -неш, гл. Однокр. в. отъ грюкати. Стукнуть, грохнуть. Стукнули-грюкнули, мов в великий дзвін. Н. п.
Жи́лавіти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться тугимъ, жесткимъ, жилистымъ. Желех.
Заколиса́ти Cм. заколисувати.
Кульбачний, -а, -е. Сѣдельный.
Обжирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обжерти, -жеру́, -реш, гл. Обжирать, обожрать, объѣсть.
Підлатка, -ки, ж. Накладка на полозьяхъ въ саняхъ. Желех.
Поперестеляти, -ля́ю, -єш, гл. = поперестилати.
Поштампувати, -пую, -єш, гл. Выбить штемпель.
Страхота, -ти, ж. = страхівя. Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер. Стор. МПр. 37.
Цмолити, -лю, -лиш, гл. = цмулити. Сим. 183.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.