Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Відмінча, -ча́ти, с. = відміна. 5.
Досто́тно нар. Точно, точь въ точь.
Петрівний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Петровскій. петрівня рілля. Распаханная въ петровскій постъ земля для озими.
Попідманювати, -нюю, -єш, гл. Сманить, соблазнить (многихъ).
Попрокидатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и прокинутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися.
Порипіти, -плю́, -пи́ш, гл. Поскрипѣть.
Природа, -ди, ж. 1) Природа. 2) Прирожденныя способности. Природу тяжко одмінити. У мене до цього діла природи нема. 3) = природжіння.
Роскнижитися, -жуся, -жишся, гл. Разложить книги. Тут треба хату чепурить, а ви роскнижились, що за вами ніде повернуться.
Хидня, -ні, ж. 1) Хожденіе. Давай ходить в горох!... Ходили і хіднею пшени цю й жито все так зм'яли та стовкли. Яка тепер хідня! багно по коліна. Звісно хідня моя якая! як отак на негодь та вночі, то і в рів шелеснеш. 3) Походка. Ну, та й хідня його паскудна.