Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понавіряти

Понавіряти, -ря́ю, -єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 302.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВІРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВІРЯТИ"
Безумовний, -а, -е. Безусловный.
Воловодня, -ні, ж. Мѣсто на рынкѣ, гдѣ продается рогатый скотъ; скотопригонный рынокъ. Павлогр. (Залюбовск.)
Запа́сти 2, -ся. Cм. западати, -ся.
Мешка́нець, -нця, м. Житель, жилець.
Моти́ль, -ля, м. Мотылекъ. Швидкий, як мотиль. Ном. № 5757. Щось у тебе буде: хоч мотиль, хоч бабка. Ном. № 9232.
Нагосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Нахозяйничать.
Пообпарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Опариться (о многихъ).
Ріпник, -ка, м. Работникъ, добывающій нефть. Желех.
Спудей, -дея, м. Ученикъ бурсы, духовнаго учебнаго заведенія (въ старину). Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота? К. ЧР. 84. Я ще спудеїв трохи попошколю. К. ПС. 84.
Шмарити Cм. шмаряти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАВІРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.