Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покута

Покута, -ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. І. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 280.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТА"
Бойка, -ки, ж. Малоросска-галичанка, жительница Бойківщини. Желех.
Ґерля́нка, -ки, ж. см. Єтір з прутя.
Замая́чити, -чу, -чиш, гл. Показаться вдали.
Зарази́ха, -хи, ж. = зараза 2. ЗЮЗО. І. 130.
Кашоварник, -ка, м. = кашовар. Ум. кашоварничок. КС. 1882. XI. 231.
Позохочуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Проявить охоту, желаніе, согласиться что либо сдѣлать (о многихъ).
Покаятися, -каюся, -єшся, гл. Покаяться. Покаявся злодій у ягодах. Ном. № 2250.
Прирощений, -а, -е. Приросшій. Черк. у.
Пшенишнище, -ща, с. = пшеничище. Вас. 196.
Удобарити, -рю, -риш, гл. Понять. Вх. Зн. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.