Білокост, -ту, м. Матерія красная съ чернымъ.
Зду́ховина, -ни, ж. У четвероногаго животнаго: часть между ребрами и сѣдалищными костями.
Мости́ще, -ща, м. 1) Ув. отъ міст. 2) с. Мѣсто гдѣ былъ мостъ.
Наї́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. наї́житися, -жуся, -жишся, гл. Наёживаться, наежиться.
Помарити, -рю, -риш, гл. Помечтать.
Понапаскуджувати, -джую, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ). Діти понапаскуджували.
Примірятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. примірятися, -рюся, -ришся, гл.
1) Примѣряться, примѣриться.
2) Прицѣливаться, прицѣлиться. Без міри пороху підсипає, татарину гостинця в груди посилав. Ой ще козак не примірився, а татарин ік лихій матері з коня покотився.
3) Прилагаться, приложиться какъ разъ какъ слѣдуетъ. Так уже воно приміряється, як горбатий до стіни.
Скрамниця, -ці, ж. = скамниця. Лежить його миленькая на усю скромницю.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
Шумівка, -ки, ж. Эпитетъ водки. Горівка-шумівка.
