Гилинуватий, -а, -е. Больной грыжей. Казали, що він гилинуватий, а я гили в його не бачив.
Звича́єк, -чайка, звичає́чок, -чка, м. Ум. отъ звичай.
Морга́ти, -га́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] моргну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Моргать, моргнуть, мигать, мигнуть. От зараз світова зірниця на небі зачала моргать. Моргни, сліпа, коржа дам. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. моргати усами, бровами. Шевелить усами, бровями. І усом не моргне. Зевес моргнув, як кріль, усами. Я на тебе моргала і очима, і бровами. моргати на ко́го. Подмигивать кому-либо, кокетничая, строить глазки. Гей хороша молодичка моргала на мене. На петрушку копала, на Петруся моргала.
Осаднити, -ню́, -ниш, гл. — коня. Натереть лошади сѣдломъ или хомутомъ рану. Осаднений кінь.
Перелік, -ку, м. 1) Перечень. 2) Отчетъ. Чоловік хотів узяти перелік од слуг своїх.
Підгородянин, -на, м. Подгородній житель.
Поздурювати, -рюю, -єш, гл. Обмануть, одурачить (многихъ).
Румсати, -саю, -єш, гл. = рюмсати. Що ж Хівря? Румсає.
Скам'яніти, -нію, -єш, гл. Окаменѣть. Чого це тут усе скам'яніло?
Тулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прикладывать, прилагать. Кожну сорочку тулила вона до лиця, до сухих безслізних очей. Тулила, неначе ненька свою дитину до грудей. Подобалось душі вашій кріпацтво, так ви його і до християнства тулите. 2) Складывать, сжимать, свертывать. Книші тулить.
