Вовниця, -ці, ж. = вовна. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна.
Воронка, -ки, ж. Воронка. Як олива закипіла, а вона виносить на двір, одтика воронку і по два кухлі у кожну бочку.
Говіти, -ві́ю, -єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане.
За́повідь, -ді, ж. Заповѣдь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться.
Запричасти́ти, -ся. Cм. запричащати, -ся.
Змірити, -рю, -риш, змі́ряти, -ряю, -єш, гл. Смѣрить, измѣрить. Не увіриш, поки сам не зміриш. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє.
Кевкнути, -кну, -неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло.
Критник, -ка, м. Кровельщикъ. Він майстер був — критник.
Повісмо, -ма, с. Связка пеньки или льна въ 10 или 12 жмѣнь. От баба дала дідовій дочці повісмо конопель, щоб вона за ніч спряла. Ум. повісемце.
Посол, -сла, м. 1) = посел. 2) Депутата парламента, сейма.
