Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поводдя

Поводдя, -дя, с. Повода. Держить коня за поводдя. АД. І. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОДДЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОДДЯ"
Аїр, -ру, м. = Гав'яр. Мил. 35. ЗЮЗО. I. 109. Кролевец. у.
Винянчитися, -чуся, -чишся, гл. Вынянчиться.
Відгоріти Cм. відгоряти.
Глубина, -ни, ж. глубокий, -а, -е и пр. = глибина, глибокий и пр.
Застрива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Повременить, обождать немного.
Розгарча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Разворчаться.
Роскурвитися, -влюся, -вишся, гл. Развратиться.
Устілка, -ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть устілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чорт-має підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Н. п. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. ІІ. 165. Ум. у́стілочка.
Форс, -су, м. = бута. Фр. (Желех.).
Щавник, -ку, м. = щавель. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОДДЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.