Буркіт, -коту, м.
1) Воркованіе.
2) Шумъ. Иноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт.
3) Ворчанье.
Горішня́к, -ка́, м. Сѣверный вѣтеръ.
Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Жебра́цький, -а, -е. Принадлежащій нищему.
Неодинокий, -а́, -е́ Неодинокій. Там неодинокий з нею був би я.
Повідсихати, -хаємо, -єте, гл. Отсохнуть (во множествѣ).
Приймачище, -ща, м. Ув. отъ приймак. Як приїхав приймачище, — зачав тещу бити.
Розвештатися, -таюся, -єшся, гл. Постоянно шляться, бродить.
Тесовий, -а, -е. Тесовый, сдѣланный изъ теса. Посадив її за тесовий стіл.
Хляка, -ки, ж. = хляґа. Що ти будеш на ліжку лежати, а я буду на хляці стояти.
