Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буц II

Буц Ii, -ца, м. Насмѣшливое названіе, которое даютъ херсонскіе крестьяне захожему человѣку изъ болѣе сѣверной Малороссіи. Херс. Названіе жителя Подольск. губ., употребляемое крестьянами Черкасскаго у. (К. П. Михальчукъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЦ II"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЦ II"
Вертеп, -пу, м. 1) Пещера. Благовістив в Назареті, — стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любови в степи, вертепи понесли. Шевч. 2) Кукольный театръ, театръ маріонетокъ, на которомъ въ старину представлялась рождественская мистерія, а также и сцены изъ народной жизни.
Ду́рень, -рня, м. 1) Дуракъ. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: «дурню», на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. уманьський ду́рень. Человѣкъ ссбѣ на умѣ. Уманьський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Посл. з ду́рнем зчепи́тись, — ду́рнем зроби́тись. Съ дуракомъ свяжись, — самъ дуракомъ будешь. Ном. № 6170. 2) Дурачки, родъ игры въ карты; разновидности: про́стий ду́рень, неві́рний, підкидни́й. КС. 1887. VI. 465.
Залю́ляти, -ляю, -єш, гл. Убаюкать. Заколишу, залюляю, сама піду погуляю. Мил. 37.
Каламарок, -рка, м. = каламарь 1.
Ліщи́на, -ни, ж. Орѣшникъ, Coryllus Avellana L. Ой гай, гай, шумить гай, зашуміла ліщина. Чуб. V. 111. Кущі зеленої ліщини. Левиц. І. Ум. ліщи́нка, ліщинонька, ліщиночка. Ти б пішов ти ліщинки де заробив ґринджоли, огород би обгородили. Г. Барв. 291. Зашуміла ліщинонька. Чуб. V. 289. Сировая ліщиночко, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 812.
Наганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. нагна́ти, -жену́, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. Н. п. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Чому пані-матка не нажене їй холоду? Св. Л. 60. А шо, нагнала я вам холоду? Черниг. г. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто многихъ. Вставай, невіхно, та вставай, молодая! Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49. 3) Прогонять, прогнать. Желех. 4) Догонять, догнать. Догнав її аж геть за селом. 5)горілки. Выкуривать, выкурить много водки.
Наспід нар. Подъ низъ, внизъ, на низъ, на дно. Сховала в скриню аж наспід.
Осторога, -ги, ж. Предостережете. К. Досв. 62.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл. 1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Мет. 146. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1. 2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Чуб. III. 470. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував. Мил. 45. 3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали. Чуб. V. 802.
Шпаківський, -а, -е. Относящійся къ скворцу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЦ II.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.