Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ.
Водніти, -нію, -єш, гл. Дѣлаться водянистымъ.
Гашурка, -ки, ж. Ящерица. Cм. ящірка.
Зали́шок, -шку, м. Излишекъ. На малу міру сот зо три з залишком.
Занютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Заклепать (о гвоздѣ или винтѣ). Та не крути, нічого не буде: бачиш, тут не гайка, а занютовано.
Осліп II, нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Тиснулися осліп до штурму.
Свиноїзд, -да, м. Ѣздившій верхомъ на свиньѣ.
Сирохман, -на, м. Сирота (мужчина) ; бѣдняга.
Уламок, мку, м. Обломокъ, отломокъ. Взяв він уламок од чистого злота.
Щасний, -а, -е. = щасливий. Не родись красна, та родися щасна. Нехай Бог дав тобі тепер щасну годину. Ой рятуй нас, милий Боже, посилай нам щасну долю!
