Виймати, -маю, -єш, сов. в. вийняти, -йму, -меш, гл.
1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Дай, Боже, воювати, та шабель не виймати. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає.
2) Исключать, исключить, изъять.
3) — зуби. Рвать зубы.
4) — очі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі.
Доро́в, -ва, -ве Сокращенное изъ здоров! Здравствуй! Доров був, дядьку!
Жнива́рь, -ря́, м. = жнець. Ум. жнива́рик.
Запу́кати, -каю, -єш, гл. Застучать.
Змочи, змо́жу, -жеш, гл. = змогти.
Насвари́ти, -рю́, -риш, гл. Погрозить — словами или дѣйствіемъ. Я йому казав, щоб він не бунтувався у холодній, а він давай мене лаяти та ще й палицею насварив, піднявши її вгору. Війт насварив на мене.
Невдячник, -ка, м. Неблагодарный.
Подоскакувати, -куємо, -єте, гл. Тоже, что и доскакати, но во множествѣ.
Покапати, -паю, -єш, гл. Покапать; закапать. Як роса та до схід сонця, покапали сльози.
Чепілик, -ка, м. = чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку.
