Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пиндючити

Пиндючити, -чу, -чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. Греб. 362. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки. Котл. Ен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИНДЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИНДЮЧИТИ"
Відомісінький, -а, -е. Совершенно, вполнѣ извѣстный. Там мені й стежечка знакомісінькі, хати усі відомісінькі. МВ. (О. 1862. І. 73).
Гуртопра́вця, -ці, м. = Гуртоправ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Зже́рти Cм. зжирати.
Мерцвя́к, -ка́, м. = мертв'я́к. Греб. 358.
Оцей, оця́, оце, мѣст. = отсе.
Псячий, -а, -е. = песький. З псячого хвоста сита не буде. Чуб. І. 279.
Тяпкарь, -ря, м. = кептар. Угор. Гол. Од. 82.
Хвастливо нар. Хвастливо.
Цьора, -ри, ж. Неопрятная и безнравственная женщина. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПИНДЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.